Чи можна зупинити поширення резистентних бактерій — досвід країн, яким це вдалося

Антибіотикорезистентність часто описують як невідворотну катастрофу. Але є країни, які довели: при правильній політиці і залученні суспільства ситуацію можна суттєво покращити.

Швеція: як знизити споживання антибіотиків вдвічі

У 1990-х роках Швеція зіткнулася зі стрімким зростанням резистентності — і відповіла системними змінами. Країна запровадила жорсткий контроль за призначенням антибіотиків, обов'язкову звітність лікарів, національну систему моніторингу резистентності та масштабні освітні кампанії для населення. За 10 років споживання антибіотиків у країні знизилося більш ніж удвічі, а рівень резистентності суттєво впав. Сьогодні Швеція є одним із лідерів Європи за раціональним використанням антибіотиків.

Нідерланди: найнижчий рівень резистентності в Європі

Нідерланди досягли одного з найнижчих рівнів антибіотикорезистентності в Європі завдяки комплексному підходу. Лікарі отримують регулярний зворотний зв'язок щодо своїх призначень і порівняння з колегами — це мотивує уникати необґрунтованих курсів. У тваринництві антибіотики як стимулятори росту заборонені з 2006 року, а їхнє загальне споживання скоротилося на 64% за десять років. Результат — рівень резистентності серед основних збудників інфекцій у Нідерландах у кілька разів нижчий, ніж у середньому по Європі.

Японія: культура відповідального лікування

Японія традиційно має один із найнижчих рівнів споживання антибіотиків серед розвинених країн. Причина — поєднання культурних факторів і медичної освіти. Японські пацієнти рідше вимагають антибіотики від лікарів, а лікарі рідше їх призначають без чіткого обґрунтування. Держава активно підтримує розробку швидких діагностичних тестів, які дозволяють за 15–20 хвилин визначити, чи є інфекція бактеріальною, і уникнути призначення антибіотиків при вірусних захворюваннях.

Що спільного між успішними прикладами

У всіх країнах, яким вдалося знизити резистентність, є кілька спільних елементів: національна стратегія боротьби з резистентністю, система моніторингу і звітності, освіта лікарів і населення, контроль у тваринництві та доступність швидкої діагностики. Жодна країна не досягла успіху лише одним заходом — це завжди комплексна робота на рівні держави, медицини і суспільства.

Що це означає для України

Україна має Національний план дій з протидії антимікробній резистентності, але його реалізація потребує часу і ресурсів. Кожен із нас може вже зараз зробити свій внесок — приймаючи антибіотики лише за призначенням лікаря, допиваючи курс до кінця і не зберігаючи залишки «на потім». Досвід інших країн показує: зміни можливі. І починаються вони з рішень кожної окремої людини.

ДЖЕРЕЛО: Європейський центр з профілактики та контролю захворювань (ECDC)